Україна без бар’єрів – правильно звертатися до людей
Чи відомий вам термін «безбар’єрність»? Тільки нещодавно це поняття асоціювалося в багатьох людей з чимось на кшталт облаштованих пандусів, підіймачів, спеціалізованих установ тощо. Проте термін безбар’єрності більш поглиблений та, без перебільшень, стосується кожного, адже корелюється не тільки в фізичному вимірі, а й в освітньому, економічному та соціальному. Про це виданню розповіли у Північно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Суми).
Сьогодні, під безбар’єрністю розуміють загальний підхід до формування та імплементації державної політики для забезпечення безперешкодного доступу всіх груп населення до різних сфер діяльності.
Водночас, аби не порушувати прав людей, зокрема сприяти формуванню та поглибленню негативних стереотипів, треба й правильно вживати терміни.
Наприклад, чи відомо вам, як коректно говорити про і до людей з інвалідністю?
ВІРНО:
- людина з інвалідністю,
- людина з фізичними / сенсорними / психічними / інтелектуальними / ментальними порушеннями,
- людина з порушеннями опорно-рухового апарату,
- людина з порушеннями рухової функції.
НЕВІРНО:
інвалід, людина з обмеженими можливостями / людина з обмеженими фізичними можливостями, людина з особливостями, людина з особливими потребами, людина з нюансами, особлива людина, недієздатний, страждає на інвалідність, інклюзивні люди.
А як коректно говорити про крісло колісне, яке використовує людина з інвалідністю?
Якщо на думку спадає «візок», варто запам’ятати: люди використовують його в супермаркетах, коли купують товари та продукти.
Форму «інвалідне крісло» краще не вживати у мовленні, тому що вона, як і термін «інвалід», також зводить людину до однієї ознаки – інвалідності, замість правильного «особа з інвалідністю».
Коректно говорити «крісло колісне».
