News Ukraine

“НАРОДЖЕНІ ВІТРОМ” ‒ У ЛУЦЬКУ

“НАРОДЖЕНІ ВІТРОМ” ‒ У ЛУЦЬКУ
4626 ПЕРЕГЛЯДІВ

Певен, що багато лучан ‒ запеклих меломанів і щирих друзів Волинської обласної філармонії пам’ятають події Першого Волинського міжнародного фестивалю “LUCHESK ОRGANUM”, коли до славного міста над Стиром завітали такі всесвітньовідомі майстри, як П’єр Зеворт (Франція), Едмунд Андлер-Боріц (Хорватія) та Петр Плани (Чехія) ‒ кожен зі своїми секретами гри на “королі музичних інструментів”, кожен із власною неповторною манерою спілкування з публікою через високе мистецтво.
Цьогоріч проблеми планетарного масштабу (СOVID-19) внесли відчутні корективи у проведення фестивалю й такої широкої “географії” учасників, ясна річ, не очікується. Та фестивальну традицію і в таких умовах не порушено, доказом цьому ‒ концерт “Народжені вітром”, який відбувся 13 вересня у Кафедральному костелі святих апостолів Петра і Павла. З усіма належними заходами безпеки (масковий режим, обмежена кількість глядацьких місць, вимірювання температури й застосування дезінфекторів на вході), але й із надзвичайно талановитими виконавцями (теж міжнародного рівня) – Оленою та Ігорем Мацелюхами зі Львова.
Взагалі знайомство з цим фантастично талановитим подружжям для лучан не нова ‒ 2018 року в костелі відбулися концерти спочатку пані Олени (12 травня), а потім і обох (2 грудня), але ті, хто слідкує за доробком музикантів, знає: вони вміють дивувати і кожен їх приїзд – це завжди зустріч ніби з “іншими” Мацелюхами.
Ведуча ‒ лауреатка обласної літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського Оксана Єфіменко, ‒ коротко охарактеризувала особистості митців, наголосивши на тому яскравому резонансі, який їхні виступи та організаційна діяльність мають у світі. “Розсекретила” Оксана Анатоліївна й назву концерту: йдеться про принцип дії духових музичних інструментів і про їх, так би мовити, “родинний зв’язок” (якщо “предком” органа зазвичай вважають винайдений греком із Александрії Ктесибієм гідравлос, то най (флейта Пана), яким віртуозно володіє пан Ігор, є, по суті, “пращуром короля музичних інструментів”).
Першим з виконаних творів став гімн англійського богослова й поета Джона Ньютона “Amazing Grace” (зазвичай перекладається, як “Неймовірна Благодать”, “О, Благодате” або “Чудова Ласка”). Замолоду Д. Ньютон служив на кораблі, який перевозив рабів. 1748 року 23-річний юнак потрапив у шторм, уперше звернувся у молитві до Бога і врятувався, після чого змінив своє ставлення до життя, ставши священником англіканської церкви і противником рабства. Вже у зрілому віці він створив згаданий гімн, який поширився серед християн-протестантів. У концерті твір прозвучав у аранжуванні американського композитора Крістофера Пардіні.
Славетний норвезький композитор Едвард Ґріґ, пишучи музику до п’єси Генріка Ібсена “Пер Ґюнт” (побутує й суто український варіант назви ‒ “Пер Ґінт”) не створював її спеціально для органа, хоч, навчаючись у Лейпцизькій консерваторії, виявляв неабиякий інтерес до цього інструмента (його вивчення було обов’язковим для майбутніх піаністів). Проте існує чимало перекладень згаданої сюїти саме для органа, і у згаданому концерті прозвучали два фрагменти з неї, а саме ‒ “Ранок” (або “Ранковий настрій”) і “Танець Анітри” (в останньому блискуче переплелися Північ і Схід). Сказати, що Олена та Ігор Мацелюхи тут були на висоті, означає майже не сказати нічого. Поєднання органа і флейти Пана просто зачаровувало.
А сюрпризи тривали. Цього разу настала черга для… Ференца Ліста, який зажив світової слави як композитор і піаніст, хоча був автором і кількох органних творів, серед яких ‒ Фантазія і фуґа на тему В-А-С-Н, яка дала можливість пані Олені, виступ якої був сольним, сповна відчути себе в органній стихії й передати це відчуття слухачам. Це ж можна сказати й про “Арію” Пола Отто Манса (Манца), чиє ім’я як автора сакральної музики доволі відоме у християнському світі, й про Токату із симфонії ре мінор французького композитора та органіста Александра Гільма́на.
Уявлення багатьох про орган як інструмент для виконання лише релігійної музики раз у раз спростовується вже не одним композитором і виконавцем. Однак чардаш у виконанні на органі та ще й із саксофоном (Ігор Мацелюх як мультиінструменталіст не став обмежуватися лише флейтою Пана), коли цей номер оголошувала ведуча, створював відчуття легкого шоку, але лише до пори, поки не пролунали перші акорди славнозвісного “Чардашу” Вітторіо Монті. Виступ музикантів зі Львова відчутно руйнував іще досить живучі стереотипи щодо органа як суто “церковного” і саксофона як суто “джазового” інструмента. Поєднання двох, здавалося б, несхожих начал сприймалося трохи незвично, але цілком органічно. І як доказ, що це не спонтанний підхід до дуетного звучання обох інструментів, луцькій публіці був запропонований іще один твір ‒ “Арію” французького композитора Ежена Бозза́.
І справді було б, напевно, зовсім дивним, коли б у концерті органної музики не прозвучали твори Йоганна Себастьяна Баха (перефразовуючи Володимира Маяковського, можна сказати, що говорячи “Бах”, ми маємо на увазі “орган”, а кажучи “орган” маємо на увазі Баха). Олена та Ігор Мацелюхи не стали винятками з цього правила. Справжнім подарунком для слухачів стала славнозвісна Токата і фуґа ре мінор, яку виконала пані Олена. І завершився концерт (знову в дуеті з паном Ігорем) іще одним шедевром, у якому завжди звучить перегук країн і віків, зливаючись у мотиві прославлення Діви Марії. Читач уже, мабуть, здогадався, що йдеться про твір Й. С. Баха – Ш. Гуно “Аве Марія”.
Після закінчення концерту, користуючись нагодою, ведуча Оксана Єфіменко привітала Олену Мацелюх із перемогою на віртуальному міжнародному конкурсі в Ізраїлі, де вона посіла перше місце у двох номінаціях.

Ігор БЕРЕСТЮК