Роз'яснення ст.40 Кримінального Кодексу України
Присутність військових рф напряму пов’язана з підвищенням рівня злочинності на тимчасово окупованих територіях.
Для того, щоб чинити терор ворогу потрібне матеріально-технічне забезпечення місцевого населення (продукти, транспорт, місце для перебування) та навіть його безпосередня допомога (влаштування диверсій, коригування вогню, шпигунство, участь у бойових діях).
Якщо окупант захоче заволодіти якимось майном – він його просто вкраде, його не зупинить жоден замок. Проте, по пальцях можна перерахувати тих, хто готовий за сумнівні обіцянки, місця у верхівці в окупаційних органах влади та справжні «криваві» гроші зрадити Батьківщину.
Ворог вдається до жахливих речей аби змусити населення співпрацювати: тортури, катування, залякування та шантаж.
Тому, не можна звинуватити людину, яка під страхом смерті, побоїв, ув’язнення себе або своїх близьких пішла на співпрацю з окупаційною владою.
Сторонній вплив на волю людини є об’єктивним фактором, що визначає вину та відповідальність особи, яка вчинила злочин. У пункті 1 статті 40 Кримінального Кодексу України сказано, що: “Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками”.
