115 бригада ЗСУ: Допомагати нашим чотирилапим друзям під час війни – обов’язок кожного
201513 ПЕРЕГЛЯДІВ
Боєць 115 бригади ЗСУ з позивним «Адвокат» розповів про неписані, але дуже важливі правила для всіх захисників його підрозділу та інших українських воїнів. Війна – це завжди горе, біль і страждання не тільки для людей, але і для тих тварин, яких люди прихистили. Для військовослужбовців справжнім священним обов’язком є, захищаючи батьківщину, залишатися людиною. Необхідно добре ставитися не лише для інших людей, яким зараз дуже тяжко, але й до наших братів менших, до домашніх улюбленців.
Під час виконання свого військового обов’язку українські воїни стикалися з ситуаціями, коли домашні котики й собаки дуже важко переносили страшні реалії жорстокої війни. Адже якщо людям важко переносити звуки вибухів, що говорити про собак, які мають набагато сильніший слух, ніж людина. Вибух приносить їм набагато більше шкоди й страждання, ніж людям. Нерідко трапляється таке, що пес отримує таку ж саму контузію, що й людина, від одного тільки розриву або вибуху, що відбувається недалеко.
Перебуваючи на війні, військові бригади завжди стикалися з різними тваринами, які потребували захисту, догляду і турботи. І на всьому їхньому бойовому шляху наші захисники намагалися піклуватися і про домашніх улюбленців, які їм траплялися. Було в тому числі багато котів, але переважно їм зустрічалися собаки.
Історія дружби бійців з собаками почалася у Сєверодонецьку, де розпочався і їхній бойовий шлях. Там було дуже багато собак, залишених людьми, які тікали від війни. Тварини, покинуті без догляду, були приречені на тяжке виживання та можливо навіть голодну смерть. Військові не могли залишатися осторонь від таких важких явищ і завжди допомагали собакам.
Окрім песиків, яких вони підгодовували, у Сєверодонецьку, вони мали також котів. У підземному сховищі КСП роти бійці тримали кицьку. Звали її Баба Маша, оскільки вона мала чималий приплід з величезною кількістю дітей та онуків. Маленька гарненька кішка завжди нагадувала солдатам про те, що ця війна має якісь добрі гуманістичні хвилинки, якими можна відволіктися від страшних реалій. Бійці піклувалися про кішку. Це було нелегко, оскільки спеціалізованих магазинів поблизу не було, неможливо було дістати належного корму. Але вони старалися комбінувати власні харчі, додаючи вітаміни та інші добавки для доброго самопочуття тварини. Ця кішка почувала себе дуже комфортно у приміщенні КСП роти, гуляла по кабінетам, кімнатах, де військові виконували якісь завдання між боями. З собою кицьку не вийшло забрати, оскільки, злякавшись важких обстрілів і вибухів, вона втекла. Для всієї роти це було дуже прикро, всі дуже сумували за нею.
Пес Кузя з’явився у бригаді, коли вона перебувала у Лисичанську. Він – маленький чорнявий улюбленець бійців. Фактично непородистий, але дуже добрий, з милими очима, який так само нагадує про те, що доброта існує у цьому світі, допомагає відчувати, як це добре, коли ти комусь допомагаєш. Кузя мандрував з бригадою всюди, солдати ховали його від усіх обстрілів. Оскільки він дуже чутливий до всіх гучних звуків, йому все ж дуже тяжко на війні, і він завжди намагався триматися ближче до своїх людей-побратимів. Навіть за відсутності можливості нормального харчування бійці намагаються добре і повноцінно його годують.
Поблизу населеного пункту Опитне до роти прибилася ще одна красива і добра собачка. Це метис ретривера, назвали її Маша. Її справжнє ім’я невідоме, оскільки ймовірно, її колишні господарі втекли від війни. Про неї так само ретельно піклуються: якщо з’являються можливості здобути спеціалізованого корму, військові роблять усе можливе, аби забезпечити тварин повноцінним раціоном. У сезон кліщів та інших паразитів братам меншим навіть дають спеціальні таблетки, аби убезпечити їх від захворювань. Друзі-військові, наскільки їм дозволяють можливості й час, піклуються про шерсть своїх чотирилапих друзів, щоб допомогти їм залишатися чистими й доглянутими, попри ті тяжкі обставини, у яких вони всі зараз перебувають.
Насправді собаки дуже сильно допомагають бійцям. Не можна забувати, що вони здатні лікувати наслідки посттравматичного синдрому і контузії, фактично утримуючи собак. «Адвокат» особисто знає військового АТО, якому запропонували скористатися такою методикою, розробленою у США, і вона мала ефект. Чоловік, просто завівши собаку, з її допомогою зміг вилікуватися від наслідків контузії та позбутися страху перед гучними звуками. Улюблениця фактично допомогла йому реабілітуватися і повернутися до спокійного мирного життя. Розуміючи це, військові наголошують: не лише вони потрібні собакам, але й для них дуже корисне перебування пліч-о-пліч з цими добрими істотами.
Бійці впевнені: завжди потрібно залишатися людиною, і у будь-яких обставинах потрібно любити домашніх тварин. Це – одна з рис, яка відрізняє українців від нашого ворога, який поводиться жорстоко не тільки з нашими людьми, але й з тваринами. Військові на своєму досвіді говорять: любов до тварин, піклування про них - це ознака доброти у людині. Вони стараються залишатися такими навіть у найскрутніших обставинах.
За весь бойовий шлях вони мали чимало чотирилапих друзів, і продовжують прихищати всіх, хто потребує допомоги та турботи. Бійці, сподіваються, що усі їхні брати менші, включно з Машею, після війни здобудуть нових люблячих господарів, нове мирне життя, знову стане безтурботною і щасливою у своєму новому безпечному домі.
Серед військовослужбовців є дуже багато тих, хто любить тварин, і більшість з них чекають з війни їхні домашні улюбленці. «Адвокат» має двох собак, які, як і вся цього родина, чекають його повернення з фронту. Він дуже любить піклуватися про тварин. Цікавий факт: у цивільному життя він займався зообізнесом і торгував товарами для домашніх тварин. Тому військовий добре розбирається у потребах пухнастих побратимів і знає, як піклуватися про собак та котів, щоб вони були здорові. Він впевнений: ми відповідальні за тих кого приручили, тому повинні піклуватися про своїх чотирилапих друзів.
