Допомога людям, які постраждали внаслідок війни: три підходи психологів

Розрив життя на “до" та "після" — реальність, з якою стикаються  люди, які постраждали від вибухонебезпечних предметів (ВНП). Ці події залишають  не лише фізичні травми, але й глибокі психологічні рани. Боротьба за повернення до нормального життя часто потребує залучення психологів, які застосовують різні підходи для адаптації пацієнтів до нових обставин. У цій статті ми розглянемо три методики, які застосовують фахівці, щоб допомогти постраждалим адаптуватися до нових умов життя..

Інна Буряк: когнітивно-поведінковий підхід

Інна Буряк, клінічний психолог консультативно-діагностичного центру міста Києва, допомагає пацієнтам відновитися фізично та психологічно у відділенні реабілітації. Вона працює з травматичними переживаннями, панічними атаками, депресіями й іншими станами, які можуть виникнути через активізацію особистісних переконань під час війни. Її завдання — навчити пацієнтів адаптуватися до нових обставин і підвищити їхню стресостійкість.

"Війна стала тригером, що активував особистісні переконання, які існували й раніше. Вони провокують емоційні реакції, такі як тривога, депресія, почуття провини чи сорому", — пояснює психологиня. Інна працює з цими переконаннями, використовуючи метод когнітивно-поведінкової терапії, зокрема підхід РЕПТ (раціонально-емоційно-поведінкова терапія) Альберта Елліса. Її підхід спрямований на навчання пацієнтів самотерапії через розуміння своїх емоцій, переконань і їхнього впливу на психічний стан. Пацієнти вчаться визначати свої емоції, розпізнавати деструктивні переконання, які їх викликають, та замінювати їх на адаптивні.

Когнітивно-поведінкова терапія дає швидкі результати — через кілька сесій пацієнти можуть відчутно зменшити рівень тривожності чи депресії. Наприклад, показники тривоги з високого рівня знижуються до середнього чи навіть нижчого за допомогою технік самотерапії.

Вікторія Давиденко: робота з травмою та стресом

Вікторія Давиденко, клінічний психолог Миколаївської міської лікарні №5  наголошує, що в умовах стресу найважливіше — задовольнити базові потреби й стабілізувати емоційний стан.

«Тривога, пригнічений настрій чи інші симптоми, які тривають більше двох тижнів, – це сигнал, що потрібно звернутися до фахівця. Важливо розуміти, що ці стани – це не слабкість, а проблема, яку можна вирішити за допомогою психотерапії або медикаментозної підтримки», – наголошує Вікторія.

По-перше, забезпечте базову безпеку: місце проживання, їжа, тепло. Визнайте свої емоції: страх, сум, безвихідь — це нормально. Дайте собі змогу прожити ці емоції, але не зациклюйтесь на них.

Щоденна рутина: психолог радить дотримуватися звичних справ і створювати невеликі ритуали, які допомагають відчути стабільність. Наприклад, улюблена чашка зранку або прогулянка на свіжому повітрі.

Обмеження інформації: не варто постійно моніторити новини — це перевантажує нервову систему. Оберіть 1-2 надійні джерела інформації й споживайте її дозовано.

Фізична активність і хобі: знайдіть справу, яка приносить задоволення, і додавайте помірну фізичну активність. Якщо тривога чи страхи заважають жити, звертайтеся до спеціалістів.

Вікторія Давиденко наголошує на важливості комплексного підходу до стресових ситуацій, які пацієнт не може контролювати. Вона радить:

• Контроль емоцій. Зосередьтесь на тому, як реагуєте на ситуацію. Навчіться виражати емоції, а не накопичувати їх.

• Режим дня. Важливо налагодити сон, правильно харчуватися та регулярно відпочивати. Це значно полегшує подолання психологічного навантаження.

• Психологічна допомога. Не відкладайте звернення до психологів або психотерапевтів, якщо стан тривожності чи пригніченості стає перешкодою у повсякденному житті. Своєчасна допомога запобігає хронічному розвитку психічних захворювань.

Муза Рощина: важливість базових потреб та емоційної гігієни

Муза Рощина, психологиня, арт-терапевтка, системна сімейна терапевтка,  щоденно отримує значну кількість запитів від людей не лише з усієї України, а й з-за її меж. Щодня вона працює з п’ятьма-шістьма зверненнями, де кожне звернення — це унікальна історія та конкретне питання, яке потребує підтримки.

Якщо ви відчуваєте, що не можете впоратися самостійно, перебуваєте у стані емоційного виснаження чи маєте потребу просто виговоритися, Муза закликає не відкладати звернення по допомогу. Вона рекомендує скористатися будь-якою платформою, яка вам найбільше підходить. Наприклад, ресурс "Поляниця" чи ініціатива "Розкажи мені" надають якісну безоплатну психологічну допомогу, а також пропонують терапевтичний супровід.

Муза наголошує: “Кожен із нас має величезний внутрішній ресурс для відновлення. Незалежно від складності пережитого досвіду, у нас є можливість повернутися до нормального та щасливого життя. Для цього важливо звертатися до фахівців, які допоможуть пройти цей шлях екологічно, уникнувши додаткових травм.”

Як сімейна терапевтка, Муза радить проводити більше часу з близькими людьми: обіймайте їх, говоріть про свої почуття, разом читайте книги, дивіться фільми чи просто гуляйте. Це зміцнює емоційну стабільність і створює міцний фундамент підтримки.

Якщо ваші близькі потребують підтримки, не намагайтеся аналізувати їхні проблеми чи давати поради. Краще побудьте поруч, дайте їм зрозуміти, що ви розумієте їхні почуття та емоції. Спільна діяльність, навіть проста, як прогулянка чи розмова, може стати джерелом сили та емоційної стійкості.

Кожен із психологів має свої унікальні підходи, але всі вони працюють на одну мету – допомогти людям подолати наслідки війни, повернути психологічну стійкість і знайти сили для нового життя. Не бійтеся звертатися за допомогою: це не слабкість, а перший крок до одужання.

Проєкт «Підвищення якості допомоги особам, постраждалим від  вибухонебезпечних предметів» реалізує ВБО «Ініціатива заради життя» за підтримки ПРООН у межах проєкту «Трансформаційне відновлення задля безпеки людей в Україні» та за фінансової підтримки уряду Японії.