Психічний примус. Вчинення кримінального протиправного діяння під впливом
Психічний та психологічний примус, статтею 40 Кримінального кодексу передбачено, що не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного або психологічного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
Якщо пояснювати зрозумілою мовою, то конструкція статті 40 Кримінального кодексу України передбачає дві окремі ситуації - вчинення особою протиправної дії або бездіяльності в результаті застосування до неї фізичного насильства, в наслідок якого така особа взагалі позбавляється можливості керувати своїми діями та вчинення особою протиправної дії/бездіяльності під впливом психічного примусу або ж такого фізичного насильства, яке все ж таки не позбавляє особу можливості керувати своїми діями.
Які саме дії можуть вважатись психічним примусом?
Психічний примус – вплив на психіку особи з метою змусити її всупереч власній волі вчинити або утриматись від вчинення певних протиправних дій.
Наприклад:
- погроза вчинення стосовно особи фізичного насильства;
- застосування або погроза застосування насильства щодо рідних, близьких, інших осіб;
- знищення або погроза знищення майна, що належить особі, його рідним або близьким;
- погроза розголошення відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці.
Якщо навести приклад, то давайте змоделюємо ситуацію. Пані Марія, до війни працювала у сільській раді та з чоловіком і двома синами не встигла покинути тимчасово окуповану територію. Вона має доступ до інформації, яка є охоронюваною державою. Пані Марія відмовилась співпрацювати з окупантами і постійно отримує погрози від окупантів, чоловіка вона не бачила вже два дні, після того, як озброєні люди вдерлись до їх будинку і відвезли його в невідомому напрямку і повідомили, що наступного разу вони прийдуть за ії синами, якщо вона не згодиться надати доступ до інформації.
В даному випадку проявом психічного примусу є застосування або погроза застосування насильства щодо рідних, близьких, інших осіб.
Відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваними інтересам у випадках застосування психічного примусу вирішується за правилами крайньої необхідності (стаття 39 КК України), а психічний примус у даному разі є обставиною, що виражає небезпеку.
