Аліменти на повнолітню дитину з інвалідністю
Сімейний кодекс зобов’язує батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей з інвалідністю.
Відповідно до законодавства, аліменти на повнолітню дитину з інвалідністю стягуються добровільно або примусово. Добровільний варіант передбачає наявність угоди сторін, в якій зазначають суму та посвідчують його у нотаріуса. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
У разі примусового варіанту необхідно подати позовну заяву в суд за місцем проживання.
Повністю непрацездатними можуть бути визнані повнолітні непрацездатні діти 1 та 2 групи. Повнолітні діти 3 групи вважаються особами зі зниженою працездатністю, здатними, тим не менш виконувати певні види робіт при виконанні всіх призначень лікаря. Однак не варто засмучуватись, рішення про призначення аліментів непрацездатній повнолітній дитині з інвалідністю 3-ї групи суд розглядає в кожному конкретному випадку. Така особа має право на отримання аліментів від батьків, у разі якщо він/вона несе постійні значні матеріальні витрати на лікування незалежно від розміру пенсії, яку отримує.
Які документи потрібні?
Для звернення до суду з позовною заявою необхідно зібрати наступні документи:
· копія всіх сторінок паспорту Позивача;
· копія ідентифікаційного номеру Позивача;
· копія свідоцтва про шлюб/копія свідоцтва про розірвання шлюбу/копія рішення суду про розірвання шлюбу;
· копія свідоцтва про народження дитини (дітей);
· копія довідки про місце реєстрації дитини;
· копії довідок з медичної установи, що підтверджують наявність інвалідності у дитини.
Для визначення суми аліментів суд враховує наступні обставини:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
Пунктом 2 статті 182 Сімейного Кодексу України визначено мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
