Євроатлантична інтеграція України
Курс України на членство в НАТО визначено на законодавчому рівні.
Ескалація російської агресії рік тому чітко продемонструвала суспільству, що реальної безпеки поза НАТО немає. За останні місяці підтримка членства в альянсі знову зросла до історичного максимуму: 86% українців підтримали б цю ініціативу на референдумі. Лише 3% респондентів виступили проти вступу в НАТО, а 8% не голосували б.
Натомість на питання “Чи повинна Україна бути членом НАТО?” у 1996 році українці відповіли: 15 % — "так, і як найшвидше", 21 % — "так, але згодом", 45 % — "важко сказати", 19 % — "в жодному разі".
Офіційні відносини між Україною та НАТО розпочалися у 1991 році, коли Україна приєдналася до Ради північноатлантичного співробітництва.
Протягом усіх років незалежності Україна була партнером НАТО і поступово наближалася до вступу в НАТО.
У квітні 2010 року Янукович застопорив увесь процес. Він ліквідував міжвідомчу комісію з питань підготовки вступу нашої держави в альянс. Тоді ж був ліквідований національний центр з питань євроатлантичної інтеграції. Однак після Революції гідності, окупації Криму, а також початку війни на Донбасі, Україна повернула курс на вступ у Північноатлантичний альянс.
Пріоритетні завдання в межах реалізації політики євроатлантичної інтеграції України щорічно визначаються в річних національних програмах під егідою Комісії Україна-НАТО, що підписуються Президентом України, які є ключовим інструментом досягнення Україною необхідних критеріїв членства в НАТО.
12 червня 2020 року НАТО надало Україні статус партнера розширених можливостей. Це рішення визнає значний внесок України у місії НАТО, а також демонструє відданість Альянсу своїм партнерам. Такий статус досі мали лише п'ять країн: Швеція, Фінляндія, Австралія, Грузія та Йорданія.