Соціальна робота в умовах пандемії
Експерти кажуть, що COVID-19 затьмарив особисте і професійне життя соціальних працівників, але робота міжвідомчих організацій покращилася. Криза коронавірусу чинила тиск на соціальних працівників, стираючи межі між їх професійної та особистим життям.
Дослідження, проведене Ipsos Mori до того, як вибухнув коронавірус, показало, що баланс роботи та особистого життя викликає заклопотаність у половини з майже 2200 опитаних соціальних працівників; багато закликали до більш гнучких можливостей роботи. Але передовий соціальний працівник Дженні Хейл, учасниця онлайн-заходу, сказала, що останні шість місяців вона працювала дуже багато годин, намагаючись впоратися зі своєю навантаженістю.
«Теоретично проживання у будинку має означати більший доступ до сім'ї. Ваш робочий час має бути більш керованим, ви не їздите на роботу», - сказав Хейл. «Для багатьох людей, особливо для таких, як я, реальність така, що зараз 9 години ночі, а мій ноутбук все ще відкритий».
Колум Конвей, виконавчий директор нового регулюючого органу Social Work, сказав, що ті, хто брав участь в опитуванні на початку року, не могли уявити, як їх професійне життя зміниться під час пандемії. Ті, хто хотів працювати більш гнучко, не очікували, що важкі розмови з користувачами послуг будуть перенесені в їх власні будинки. Але він сказав, що останні шість місяців продемонстрували можливість переходу до стійкої гнучкої роботи.
Дайан Гелпін, незалежний академік і асоційований член Центру рідко чутних голосів в Борнмутському університеті, погодилася з тим, що віддалена робота означає «емоційну працю» соціальних працівників зараз в їх будинках. «Для деяких людей це нормально, - сказала вона, - але для інших це буквально проблеми вдома з вами, і причина, по якій ви йдете додому, - це піти від цього».
Хейл сказав, що соціальні працівники також втратили підтримку своїх колег. З тих пір, як була введена ізоляція, Хейл спостерігала майже за всіма дітьми з її групи через відео, замінивши особисте спілкування, яке зазвичай було б хлібом з маслом соціальної роботи. За словами Хейла, робота з відео була складним завданням, особливо для професіоналів, які займаються новими справами, але деякі переваги були. Багатьом сім'ям відеозустрічі здавалися менш страшними, в той час як підтримувати зв'язок з колегами з інших професій, особливо з тими, хто займається здоров'ям, було простіше, з помітним збільшенням числа людей, які відвідують багатопрофільні зустрічі.
Галпін сказав, що дебати про баланс роботи та особистого життя і тиску на соціальних працівників відвернули увагу від впливу на окремих фахівців. «Це може означати безсонні ночі, занепокоєння, депресію, емоційну недоступність для своєї сім'ї, не кажучи вже про сім'ї, з якими вони працюють», - сказала вона.
Вона додала, що усунення корінних причин проблем, з якими стикаються користувачі послуг, таких як житлові проблеми, бідність, нерівність, зловживання наркотиками і алкоголем, має важливе значення для зниження тиску на соціальних працівників. Кожна п'ята людина, яка взяла участь в дослідженні «Соціального життя», заявила, що планує залишити професію протягом наступних п'яти років.
За словами Конвея, Covid-19 може стати каталізатором змін. «Жодне рішення не допоможе вирішити проблеми балансу між роботою та особистим життям, навантаження і стрес, в якому знаходяться соціальні працівники», - сказав він. «Було б жахливо ганебно, якби ми упустили цю можливість, щоб по-справжньому розібратися в деяких з цих проблем».
