News Ukraine

ТОП-10 міфів щодо процедур банкрутства

ТОП-10 міфів щодо процедур банкрутства
185068 ПЕРЕГЛЯДІВ

Центральна юстиція продовжує розвінчувати міфи, що стосуються роботи юстиції. Цього тижня у рубриці «Міф-Реальність» підібрали найпоширеніші стереотипи щодо процедур банкрутства. 

 Міф 1: Банкрутами можуть бути тільки підприємства та юридичні особи

Реальність: Також існує процедура банкрутства і фізичних осіб. До кінця 2019 року процедури банкрутства фізичної особи, що не є підприємцем, в Україні не існувало. Як правило, кредитор не розглядав часткове прощення боргу, а запропонована реструктуризація лише відстрочує, а не розв’язує проблему в цілому. Із 21 жовтня 2019 року було запроваджено порядок банкрутства українців та українських підприємств. Ця процедура регулюється новим нормативним актом, який має назву Кодекс України з процедур банкрутства. Вперше маємо систематизований та цілісний документ, що комплексно регулює всі аспекти банкрутства юридичних та фізичних осіб.

 

Міф 2: Щоб оголосити себе банкрутом фізичній особі достатньо показати значні борги протягом тривалого часу

Реальність: Відкрити провадження про неплатоспроможність фізичної особи можна лише за низки умов:

●     розмір прострочених зобов'язань перед кредитором повинен становити щонайменше тридцять мінімальних зарплат;

●     боржник перестав погашати планові платежі в розмірі понад 50% місячних платежів за кожним із зобов'язань протягом двох місяців; є постанова у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, яке можна стягнути;

●     інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати свої зобов'язання.

 

Міф 3: Віддавати борги банкрута доведеться його родичам

Реальність: Відповідальність стосовно заборгованості позичальника не покладається на його близьких. У процедурі погашення боргів боржника майно боржника підлягає реалізації на аукціоні. Вказане майно боржника складає ліквідаційну масу. До неї включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника.

Що стосується майна родичів банкрута, то існує кілька нюансів:

●     до ліквідаційної маси не включається житло, яке є єдиним місцем проживання сім’ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім’ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів) та не є предметом забезпечення, а також інше майно боржника, на яке згідно із законодавством не може бути звернено стягнення;

●     за вмотивованим клопотанням боржника та інших учасників провадження у справі про неплатоспроможність господарський суд може виключити із складу ліквідаційної маси майно боржника, на яке згідно із законодавством може бути звернено стягнення, але воно є необхідним для задоволення нагальних потреб боржника або членів його сім’ї;

●     у випадку виявлення частки, яка належить банкруту у спільному майні, ліквідатор з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

 

Міф 4: Керує справами про банкрутство фізичної особи певна фінансова установа. Наприклад, банк

Реальність: Керувати вирішенням фінансових проблем боржника буде спеціаліст з неплатоспроможності – арбітражний керуючий. Саме він отримає право доступу до інформації про боржника, його майно, доходи і кошти, у тому числі – до конфіденційної інформації, яка міститься в державних базах даних і реєстрах. Його завдання – скласти план реструктуризації боргу і, якщо компромісу з кредитором не досягнуто, — продати майно позичальника, щоб розплатитися за зобов'язаннями.

 

Міф 5: Після оголошення банкрутства можна почати життя з чистого листка

Реальність: процедура передбачає, що протягом п'яти років після банкрутства таким фізичним особам заборонено повторно ініціювати банкрутство. З одного боку, звільняючись від боргів, громадянин повертається до активної легальної праці, продовжує бути платником податків та зберігає трудовий потенціал. Проте є й інша сторона, - процедура передбачає, що протягом п'яти років після банкрутства таким фізичним особам заборонено повторно ініціювати банкрутство, крім випадку, якщо боржник погасив усі борги в повному обсязі у порядку, передбаченому Кодексом. Також фізична особа-банкрут зобов’язана перед укладенням кредитних договорів, позики, поруки чи застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких угод. До того ж протягом трьох років після визнання банкрутом можна забути про бездоганну ділову репутацію. За умовами Кодексу у подальшому будуть піддаватись сумніву угоди, які укладались боржником до ініціювання справи про банкрутство. Тобто, якщо незадовго до процедури банкрутства майно відчужувалось на користь близьких людей, такий боржник не зможе скористатись цією процедурою.

 

Міф 6: Підприємство, яке перебуває на стадії банкрутства, можна тільки ліквідувати

Реальність: Відповідно до законодавства щодо боржника може застосовуватись розпорядження майном боржника, санація (відновлення платоспроможності) боржника чи ліквідація банкрута. Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Санація передбачає систему заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації. Заходи спрямовані на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, його боргів та активів, зміни організаційно-правової і виробничої структури боржника. У процесі санації необхідно обґрунтувати вибір найефективніших форм, щоб у найкоротші терміни досягти фінансового оздоровлення підприємства.

 

Міф 7: Держава має фінансувати підприємства, які стають банкрутами

Реальність: Державний орган з питань банкрутства сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника, проте не фінансує його.

У розвинених країнах банкрутство є невід’ємною частиною ринкової економіки, наслідком природного процесу конкурентної боротьби. Це – механізм виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств. Процесу банкрутства передують заходи, спрямовані на відновлення платоспроможності підприємства, зокрема, зміна системи управління, розстрочення заборгованості тощо. Під банкрутством розуміється нездатність боржника самостійно відновити свою втрачену платоспроможність, внаслідок чого господарський суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Державний орган з питань банкрутства сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, у тому числі процедур банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п’ятдесят відсотків.

 

Міф 8: Процедуру банкрутства підприємства може почати тільки боржник

Реальність: Ініціювати процедури банкрутства може саме підприємство, фізична особа чи кредитор

Щоб розпочати процедуру банкрутства боржник або кредитор мають право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

 

Міф 9: Інформація про арбітражних керуючих є закрита та доступна тільки державному органу

Реальність: інформація про арбітражних керуючих доступна у Єдиному реєстрі арбітражних керуючих  України, що є складовою частиною Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Доступ до інформації з Єдиного реєстру є безоплатним, здійснюється цілодобово і без обмежень на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України із забезпеченням можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування інформації.

 

Міф 10: Процедура банкрутства швидка, достатньо просто подати докази про неплатоспроможність

Реальність: Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство – це така судова процедура, основним призначенням якої є ліквідація вказаної судом заборгованості банкрута шляхом продажу майна та проведенням розрахунків по його боргах.

Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов’язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців.

 

 

Теги: юстиція, Міністерство юстицї України, Мін'юст, справедливість,банкрутство, борги